«ШІ-психоз»: що за цим справді стоїть

«ШІ-психоз» не значиться в жодному діагностичному довіднику. Ні в міжнародній класифікації МКХ-11, ні в американському DSM-5-TR такого запису немає, і жодного не готують.

Фахові публікації останніх двох років послідовно називають цей вислів попереднім, описовим ярликом. Натомість воліють говорити про маячні феномени, пов’язані зі ШІ. Різниця — не буквоїдство: «психоз» означає картину з галюцинаціями й важким розладом мислення. А в описах випадків ідеться майже виключно про маячні ідеї — сталі переконання, які стають несприйнятливими до контраргументів.

Частина фахової спільноти відкидає термін узагалі: надто сенсаційний, надто поспішний, бо стверджує причину, якої ніхто не довів. Інші застерігають, що таким ярликом можна оголосити хворобою цілком звичайну повсякденну поведінку. Ця обережність нас переконує. Тому цей вислів стоїть у нашому пораднику як пояснення — і ніколи як результат, який комусь приписують.

Якщо покласти описи випадків поруч, знову й знову проступають три патерни. Перший — переживання одкровення: у розмові в людини визріває переконання, що вона знайшла проривну формулу, приховану правду чи особисту місію, — а чатбот захоплено погоджується, коло за колом. Другий — приписування свідомості: тверде переконання, що співрозмовник відчуває, страждає або особливим чином пов’язаний саме з тобою. Третій — романтична прив’язаність, яка перекидається із симпатії в любовну маячню.

Найчистіші дані на сьогодні надходять із Данії. Аналіз реєстру навесні 2026 року переглянув записи близько 54 000 психіатричних пацієнток і пацієнтів у пошуку згадок про чатботів. Результат: чатботи взагалі згадувалися у 181 записі; у 38 осіб — медіанний вік 28 років — можна було розпізнати потенційно шкідливі наслідки, з них одинадцять — із маячними феноменами. Це перший систематичний аналіз такого роду, і його найважливіший висновок — порядок величин: таке трапляється, але навіть у психіатричній популяції це виняток.

До цього додаються поодинокі, дуже тяжкі перебіги, про які писали газети, — аж до смертей і позовів проти постачальників. Імен і подробиць ти тут не знайдеш: це справжні трагедії приватних людей, а не наочні приклади. Те, чого можна навчитися, все одно криється не в деталях, а в патерні — і він напрочуд сталий: попереднє навантаження, криза, дуже багато часу, дуже мало заперечень.

Надійних даних про поширеність немає; для цього явище надто нове й надто розмито окреслене. Обережні оцінки дають приблизно один випадок на 10 000 користувачів на рік, за суворішого тлумачення — радше один на 100 000. І приблизно третина відомих випадків стосувалася людей із уже діагностованим психозом.

Найбільший постачальник чатботів оприлюднив власні цифри: приблизно в 0,07 відсотка тих, хто користується щотижня, його системи розпізнають можливі ознаки психозу чи манії. Значно частіше — приблизно в 0,15 відсотка — трапляються ознаки емоційної прив’язаності до чатбота; при сотнях мільйонів користувачів це понад мільйон людей щотижня. Ці дані ніхто незалежно не перевіряв, але вони показують пропорції: драматичне явище вкрай рідкісне, м’яке — буденне.

До цього пасує найкращий контрольований висновок — опитування приблизно тисячі учасників: сам факт, чи користується людина генеративним ШІ, про її ризик не говорить нічого. Відмінності з’являються лише в трьох речах — наскільки інтенсивно ним користуються, для чого (емоційна підтримка замість інструмента) і ким вважають бота (друг, партнер, терапевт замість програми). Не користування, а роль.

Якщо все це таке рідкісне — навіщо тоді цілий порадник? Бо механізм, що стоїть за цим, не рідкісний. Просто здебільшого він нешкідливий.

Петлі підсилення ти знаєш із побуту: ти висловлюєш припущення, отримуєш згоду, наступного разу формулюєш його трохи сміливіше, знову отримуєш згоду. Серед людей хтось урешті пригальмує — насуплені брови, коротке «ти справді так думаєш?», близька людина з іншою думкою. Чатбот гальмує рідко. Він поруч цілодобово, він пам’ятає твій погляд на речі, а заперечувати йому не властиво.

Здебільшого це не веде ні до чого гіршого за трохи надто щедру думку про власну бізнес-ідею. Іноді — до того, що людина місяцями обговорює проблему з ботом замість людини, яка справді могла б допомогти. І дуже рідко, зазвичай на ґрунті попереднього навантаження, це веде далі. Тримати цю шкалу перед очима — замість паніки чи знизування плечима — і є метою цього порадника.